Чому бідні, бо дурні.

Чому в Україні жить плохо?

Кожен з Вас мабуть задавав собі це питання. Всі і завжди нам говорили, що Україна дуже гарна, велика і чудова країна. Я часто слухаю українське радіо, і на одній з хвиль постійно лунає заставка "Україна це велика країна". Та ж якщо вона велика - чому в ній так погано живеться? Давайте спробуємо розібратись.

Отже, сподіваюсь, всі розуміють, що природа, краєвиди і велич народів що жили на цих землях 1000 років тому на рівень нашого повсякденного життя майже не мають впливу. Є безліч прикладів країн з неперевершеною природою, проте з дуже низьким загальним рівнем життя людей. Або навпаки, країни де по пів року не видно сонця... але один з найвищих рівнів життя. Те ж саме стосується історії. Ми з Вами абстрагуємось від романтики і поговоримо більш відверто.

 

В чому проблема України?

 Ця тема вже багато років на слуху і майже кожен українець до неї втягнений. Роками за посередництвом телебачення для нас будували "вітряки" українських проблем, з котрими наші доблесні політики вели нерівний бій і ніяк не могли здолати хочаб однієї з них. Ми на стільки звикли до того що політика це шоу... що перестали (а може навпаки - не навчились) будувати причинно-наслідкові зв'язки 

Чому Україна бідна?

між тим кого ми обираємо на виборах і що потім діється в житті нашої країни. Ми на стільки звикли до нахабства, корумпованості і розкоші чиновників, що перестали на це звертати увагу. Хоча це мабуть помилкова увага, бо "еліта нашої доби" майже завжди жили нечесно. Тобто, згадайте часи коли всі жили так як треба, на рівних умовах... а потім раптово почали красти, брехати і замилювати іншим очі. Згадали такі часи? Буду припускати, що Ви таких часів згадати не могли, а якщо я помиляюсь - можете посперечатись зі мною в коментарях. Чому ж так діється? 

Діється так тому, що не працюють загальні правила гри - тобто конституція, кодекси ітд. Ну, я не є знавцем юриспруденції, тому не знаю як має виглядати конституція і як насправді вона повинна працювати... проте я багато років прожив в Україні, а потім по кілька років пожив в Польщі і Білорусі, і я маю з чим порівняти нашу побутово-правову і соціальну дійсність. 

Найважливішим в державі є верховенство права і рівність прав і умов життя. Що це означає? Відповісти на це питання можна банальною фразою з фільму "Брильянтова рука" - щоб всі жили на одну зарплату. Переважна більшість населення України живе на одну зарплату, чи можливо підробляє якимись дрібними одноразовими послугами, веде присадибну ділянку ітд. Цього звичайно уникнути неможливо, та й не потрібно. В ідеальній ситуації, коли такі підзаробляння починають приносити більше доходу ніж основна робота, людина повинна відкрити приватне підприємство і офіційно займатись "підзароблянням" а держава не повинна їй заважати. В кожному разі, люди, основним джерелом доходу котрих є "одна зарплата" повинні сумлінно виконувати свою роботу і спати спокійно . Вони свій внесок в розвиток держави вже роблять, роблять багато років.

Головним дестабілізуючим чинником нашого життя і життя нашої країни є ті люди, котрі не живуть на "одну зарплату". Наприклад візьмемо члена тендерної комісії котрий жив би на одну зарплату - він би нізащо не став допомагати виграти тендер якійсь конкретній фірмі, бо в нього не було б особистої вигоди. Те ж саме з суддями, поліцією, транспортниками, інфраструктурою та з усім іншим. Чому ж нам так важко досягнути кращої ситуації? 

 

Дисбаланс в свідомості і в системі. 

Проблеми зі свідомістю і з державою!

Якщо порівнювати бізнес в Польщі, Україні і Білорусі, то між двома останніми найістотніша схожість передусім проявляється в одному - менталітеті.

 Це слово вікіпедія тлумачить так: система переконань, уявлень і поглядів індивіда або суспільної групи, відтворення сукупного досвіду попередніх поколінь. Саме остання фраза в нашому випадку є ключовою. Я не знаю як було в Польщі до розпаду СРСР, або ще істотніше - до приходу Бальцеровича. Можливо там було так само, але зараз це вже цілком інша філософія бізнесу. 

Я довго думав чому так є, і дійшов висновку, що виною всьому наше радянське і пострадянське минуле. Зараз багато з вас скажуть "теж нам, Америку відкрив"... і будуть мати рацію, зараз Україна мудрішає і починає розуміти що Савєцкій Саюз був тюрмою а не раєм, і що треба якомога швидше позбавлятись тюремних комплексів і звичок, щоб бути нормальним членом світового суспільства. Тема негативного впливу СРСР весь час на слуху, проте мало хто пояснює як це впливає на нас сьогодні. Власне усвідомлення того чим саме наше минуле впливає на наше сьогодення може допомогти нам рухатись в майбутнє. В двох словах - українці, і білоруси хочуть все і одразу. Тобто кожна людина хоче одразу мати прибуток на рівні 300% - 500% - 1000% від вкладених грошей. Вони не хочуть чекати роками, розвиватись маленькими кроками, будувати на перспективу... Є просто безліч прикладів такої поведінки, головною метою наших підприємців є безперервно "зривати куш". 

 

Радянське минуле

Чому в інших, західних країнах, ціни на бренди і марки нижчі ніж в Україні? Я з впевненістю можу сказати, що ситуація є протилежною! У них не низькі ціни, а нормальні - ринкові... це в нас ціни захмарні. Чому ж тоді в нас так завищені ціни? Українські підприємці у відповідь на закиди почнуть скаржитись що у них дуже великі затрати на імпорт, логістику, розмитнення і навіть на хабарі... проте це буде лише частковою правдою. Всі ці відмовки не виправдовують 200-300% маржі. Не може бути щоб товар коштував долар, а імпорт і логістика ще 2 долари на одиницю. Мають бути або дуже маленькі об'єми, або дуже поганий калькулятор, або дуже нахабний підприємець. 

Білоруси скажуть що ціни завищені з уваги на нестабільність курсу, і будуть мати рацію. Білоруська національна проблема - курс іноземних валют. Якщо Бацька зможе стабілізувати валюту, він зможе ще 30 років безперешкодно правити цією країною. Там є така проблема, коли фірма купує товар за 10 тис. доларів з відтермінуванням платежу наприклад 6 місяців. Імпортує товар, розмитнює його, переводить вартість в рублі, додає свою маржу, продає товар. Коли приходить час сплати товару, виявляється що курс долара виріс на 15%, тобто фактично в рублевому еквіваленті вони мають заплатити вже 11,5 тис.  доларів. Так на рівному місці виникає ризик збитків і білоруси підвищують ціну. Проте остаточна ціна підвищується не на 20-30%, що могло б дозволити фірмі почуватись більш захищено... а має 200-300% надбавки. 

Хочеться все і одразу. Пострадянська ненаситність.

Всі ці виправдовування для того щоб просто замилити очі. Насправді підприємці підсвідомо грають на нашому почутті ексклюзивності. В радянські часи (про котрі я лише чув), майже нічого не можна було придбати легально в магазинах. Ані одягу, ані техніки, ані навіть номральних харчів. Проте все це можна було придбати у нелегальних спритників, котрі за ризик і ексклюзивність дерли зі своїх клієнтів три шкури. Ця всім відома історія про фарцовщиків і дефіцит, на мою думку і є закодованою в нашій свідомості жагою до швидкої наживи з одного боку, і толеруванням завищеної вартості з іншого. 

 Звичайно еволюція, інші часи і все таке трошки змінили ситуацію. Та чому й досі так діється? Отже, підприємництво перестало бути нелегальним, та почало втрачати монополію на ексклюзив наприкінці 80-их і в 90-ті роки минулого століття. Саме тоді і саме тому почала з'являтись мафія. Мафія забороняла безконтрольне збільшення пропозиції на ринку, систематично винищувала конкуренцію і утримувала дифіцитно-ексклюзивний баланс а відповідно завищені ціни і "куш" від бізнесу.

Загалом цим мабуть Польща і відрізняється - філософія польських реформ передбачала, що "клієнта вистачить на всіх". Польська держава зробила все можливе щоб ніхто і ніщо не заважало людям займатись підприємницькою діяльністю... в такій ситуації відбулось величезне збільшення кількості підприємств, стрімке зростання конкуренції. Економічна еволюція пізніше прорідила кількість фірм, перебиваючи один одного цінами і сервісом на ринку залишались лише ті хто краще справлявся і міг собі дозволити знижувати ціну і збільшувати об'єми продажу. 

 На сьогодні ми бачимо до чого призвели різні історичні стежки наші сусідні, схожі за культурою країни. Звичайно в Україні вже мабуть немає такої мафії, бізнес відкривати вже не страшно, а багато фірм дійсно перебудувались і взяли на озброєння стратегію мінімальної маржі за максимальних обсягів. Проте стратегія "підніжок та виключення конкурентів" замість "чесної ринкової боротьби" надалі процвітає у великому бізнесі, що породжує всі інші негаразди нашої багатостраждальної країни. Шанс швидкого перебудування бізнесу і ставання його на нормальні ринковоекономічні рейки було втрачено. Сотні тисяч людей котрі потенційно могли в 90-ті закласти супер успішні підприємства і збудувати нашу економіку, через 25 років після розпаду СРСР так і не проявили себе. Мине ще дуже багато часу, доки зміниться наш підхід до бізнесу і ми зможемо жити так як повинні жити цивілізовані люди в ХХІ столітті. 

 

Неналагоджена держава

Отже ми вже трішки поговорили про проблему з нашою свідомістю, це дуже важлива, а можливо й головна наша проблема, проте це не єдина причина поганої якості життя українців. Наряду з нею на мою думку існує теж дуже велика проблема соціальної несправедливості. Звичайно нам всім хочеться сказати, що зарплати вчителів, листонош ітд. є просто смішними, їх треба терміново підвищувати... а ось зарплати депутатів, директорів держпідприємств, суддів...  - навпаки треба знизити, бо ж вони і так стільки грошей собі крадуть, що немає чого їм переплачувати. Трошки інша ситуація з лікарями та професорам, нам здається що вони теж беруть величезні хабарі, проте загалом ми є на їх боці, і бажаємо щоб їм теж підвищили зарплати. 

Але ж насправді все має бути інакше! Уявімо, що ми "стираємо" сьогоднішню України, і створюємо на її місці нову, "таку як треба". Що б ми там зробили? Як би ми розставили пріоритети і кому б скільки платили? На мою думку, всі мають жити добре, але керівні, елітні посади - мають бути дуже добре оплачувані, але за це дуже ретельно контрольовані. Давайте уявімо скільки б ми були готові платити нашим високопосадовцям при умові, що вони взагалі не будуть красти самі, не дозволятимуть красти іншим, і будуть діяти виключно в інтересах країни? Навіть якщо значно завищити їм зарплату, порівняно з тим що країна втрачає через корупцію сьогодні - це дуже невеликі гроші. От наприклад:

Зарплата для чиновників

Звичайно це аж ніяк не виглядає на "невеликі гроші". І підвищити довелось би не лише депутатам і президенту, а всім високопосадовцям.. Тобто країні це могло би коштувати багато мільярдів, алеж це були б не просто викинуті гроші. Якби за таких умов політики не крали, то бізнес, а за ним і всі аспекти українського життя стрімко почали б зростати. Дати депутатам заробити мільйон, було б неодмінно кращим рішенням ніж змушувати їх красти 50 мільйонів. Якщо зарплата дозволяє гідно жити, мало хто почне красти ще більше, і ризикувати всім своїм легальним добробутом.

А от якщо обранець заробляє 6 тисяч, і за місяць вкрав 600... то мало що буде його утримувати перед тим, щоб красти далі. До того ж вони не просто крадуть, а "продають економічний потенціал" олігархам, а може й гірше - Росії... 

Один з найголовніших аспектів переформатування зарплат - дуже багато гідних людей не йде в політику, а йдуть у бізнес. З одного боку тому, що чесним шляхом в бізнесі можна заробити добрі гроші, з іншого - бо в політиці треба або красти, або жебракувати... - то ж ніхто не хоче марнувати свого життя і лізти в ту багнюку. Інша справа, якби зарплата була конкуренційною, щоб чесні фахівці могли сміливо йти на держслужбу, чесно робити свою роботу, не брати хабарів і гідно при цьому жити. 

Тим не менш, самих лише підвищень не вистачить для боротьби з корупцією. Хочу з Вами поділитись ще одним спостереженням і думкою щодо того, як можна контролювати еліти. 

 

 Контроль за елітами

Щиро кажучи, це все не так важко. Корупція є всюди, а світ не стоїть на місці. Вже винайдено кілька дієвих способів боротьби з неправомірною вигодою і колеса вигадувати не доводиться. Тому спробую описати декларування доходів як спосіб боротьби з корупцією.

 

Декларування доходів у боротьбі проти корупції

Перш за все - як казали давні філософи: "Ніщо не береться нізвідки і нікуди не зникає". Якщо застосувати цю істину до тематики нашої статті - статки кожної без виключення людини можна порахувати і підтвердити. Це може бути важче чи легше, але завжди можливо. Ті з вас хто працював з бухгалтерією знає, що перед податковою фірма має відрапортувати за кожну копійку. Тобто якщо фірма купила стілець, то легко можна перевірити, де вона взяла гроші на цей стілець. Подивитись на яких операціях вона заробила гроші на цей стілець, перевірити її контрагентів, подивитись де вони взяли гроші на те щоб заплатити цій фірмі і так далі аж до самого початку. Декларування доходів в ідеальній ситуації має на меті насадження схожої але спрощеної системи розрахунків на фізичні особи. Звичайно українська система декларування доходів є просто паперовим прикриттям, та про це згодом.

 

Як діє декларування доходів

В Польщі, де я живу, якщо б я захотів купити квартиру, і приніс покласти на рахунок 50 тисяч доларів готівкою - банк не приняв би тих грошей, якщо б я не надав їм документів підтвердження того, звідки в мене такі гроші. Будь яка суттєва покупка може потрапити під перевірку. І як я маю довести що це зароблені мною гроші? Дуже просто.

Польща зробила все про що ми лише мріємо!

В Європі (на прикладі Польщі) існує система декларування доходів населення. Вона є обов'язковою, а не декларування - суворо карається. Тобто кожна фізична особа котра мала якийсь офіційний дохід має скласти декларацію про доходи. Виглядає це так, що ви підписуєте умову з працедавцем - він платить вам заробітну платню і платить за вас податки. На кінець року працедавець надсилає дві декларації - одну паперову вам (з підсумуванням скільки заробітної платні він вам заплатив в поточному році і скільки податків), іншу таку ж в електронному вигляді в податкову. Після того як ви отримаєте свою декларацію, треба зареєструватись онлайн в податковій системі і від свого імені скласти електронну декларацію про доходи. Податкова автоматично перевірить, чи дані котрі ви ввели збігаються з даними котрі прислав ваш роботодавець і буде з'ясовано чи все збігається. 

Якщо у вас два або більше місць працевлаштування: наприклад ви працюєте на постійній роботі, а на вихідних допомагаєте в іншій фірмі... на кінець року ви отримуєте по одній декларації від кожного з ваших роботодавців, сумуєте свої доходи і декларуєте в електронній податковій системі. В цьому випадку податкова автоматично додає ті декларації котрі прислали до неї ваші роботодавці і порівнює її з вашою.

Після того як кожна фізична особа в країні задекларує свої щорічні доходи - у держави буде статистика того, скільки ця особа заробила грошей за всі роки. Тобто після того як ви почнете робити "великі покупки" податкова може порівняти ваші доходи з вашими видатками і виявити, що ви маєте незадекларований дохід. Якщо ви не зможете довести що ці гроші ви отримали легальним шляхом то вас можуть арештувати і судити. 

Чим менше дірок в законах, тим краще працює система і тим легше ідентифікувати легальність походження грошей. Тобто в законах про декларування мають бути передбачені і чітко регламентовані правила декларування прибутків з інших джерел - зарплатня за кордоном, подарунки, позички ітд. 

 

Як це допомагає боротись з корупцією

Коли політики почнуть працювати?

Я дуже дивуюсь чому в Україні й досі не ввели загальне примусове декларування доходів. На мою думку, це власне і є "вступити в Європу". Якщо взяти мапу Європи та подивитись в котрих країнах декларування доходів є обов'язкове а в котрих ні - ви легко зможете розгледіти поділ на "Європу і не Європу". 

В українській практиці серед політичної еліти дуже розповсюджене явище "позичати" машини, будинки, гелікоптери.. у своїх водіїв, тещ, сестер ітд. Самі ж бо чиновники змушені декларувати свої доходи і тут все має бути чисто. Тож, коли спіймати Прем'єр Міністра України за рукав дорогого піджака і запитати звідки в нього гроші на таку розкішну річ - він сміливо відповість що отримав в подарунок від жінки, або позичив у водія, сестри, чи ще якась маячня. Коли б всі мали декларувати свої доходи - можна було б легко перевірити те, звідки у водія гроші, а потім перевірити ті фірми і тих людей котрі пов'язані з водієм... і так до самого дна аж доки не докопаються до правди. Тобто в принципі за тотального і примусового декларування доходів набагато важче стає переховувати свої реальні доходи. Особливо коли це не готівка. 

Більш за те, теоретично хоч ми й не декларуємо доходів населення, проте наші працедавці відраховують наші податки до податкової. Тобто в податковій повинна бути якась база даних, за допомогою котрої можна вирахувати хто і скільки грошей заробив, тому боротись з корупцією було б ще легше. На приклад коли б до влади прийшов якийсь сміливий божевілець - він міг би зробити величезну контрольну перевірку і дуже багато корупціонерів і їх поплічників пішло би сидіти за грати. Звичайно у всіх законах є дірки, мабуть не так легко прослідкувати наприклад за офшорами... і мабуть остаточно корупцію ніколи не вдасться побороти, але зробити так, щоб корупціонерів було 3% а не 93% - цілком можливо.

 

Підсумок

В підсумку моя відповідь на питання чому в Україні погано жити складалася б з трьох ключових аспектів:

  • Зволікання з перебудовою пізньорадянської/пострадянської ментальності
  • Жахливий державний підхід до системи мотивації фахівців
  • Недостатній і вибірковий контроль за доходами населення, що дає велике поле для маніпуляцій

 Щиро дякую за увагу!

Якщо Вам сподобалась ця стаття, будь ласка поділіться нею з друзями.
Також запрошую Вас поділитись своєю думкою в коментарях внизу. 
полюбіть соціальну сторінку мого блогу і читайте свіжі публікації.

Стежте за мною на фейсбуку
Tags:
Криза
5 ( 1 )
Comments